На підставі іншомовних джерел, невідомих до цього часу в українській політології, проаналізовано розвиток концепцій груп інтересу та їх застосування у різних політологічних школах. Виокремлено та визначено основні політичні явища та структури (соціальну систему, політичну культуру, партії, органи публічної влади тощо), які співвідносяться з групами інтересу. З'ясовано, яким чином вивчення груп інтересу відповідає описовим, пояснювальним і прогностичним завданням політичної теорії, зокрема, в аспектах, що стосуються організації публічної влади та політичного рішення. Досліджено теоретичну та практичну цінність груп інтересу для вивчення політичної дійсності, зокрема в Україні, а також доведено, що групи інтересу є одним з основних критеріїв для визначення рівня демократичності суспільства, особливо політичних систем трансформативного характеру. Встановлено, що аналіз груп інтересу як певної системи дає змогу коректно відобразити конфігурацію усієї системи та процесу, що зумовлює її існування. Сформульовано критерії, продемонстровано можливості порівняльного аналізу окремих політичних систем з відмінними векторами груп інтересу. Запропоновано нову схему стосовно аналізу політичного процесу в Україні, зокрема, критерії, що впливають на формування груп інтересу: особливості соціально-економічного розвитку, інституційний фактор, практика прийняття політичного рішення та відносини між урядом і виробниками / невиробниками.

Розглянуто суть поняття ціннісних орієнтацій процесу самоактуалізації, їх взаємозв'язок; акцентовано на значущості самоактуалізації для формування у студентів громадянських ціннісних орієнтацій. Досліджено особливості вияву цих орієнтацій у студентів, запропоновано шляхи педагогічного впливу з метою їх розвитку.